Вибір стабілізатора напруги
У нашій статті розглянуті дев'ять основних параметрів, якими слід керуватися при виборі стабілізатора.
Фазність стабілізатора
Кількість фаз вказує на тип мережі, в яку може включатися стабілізатор, і на категорію навантаження, яка може від нього живитися. З цього параметра слід починати вибір стабілізатора.
Однофазні стабілізатори призначені для роботи з однофазним вхідною напругою і передбачають підключення тільки однофазних споживачів. Трифазні стабілізатори працюють, відповідно, з трифазним вхідною напругою, підключати до таких пристроїв можна як трифазну, так і однофазную навантаження.
У міських квартирах трифазна мережа, як правило, не використовується або використовується тільки для електроплити, в більшості випадків не вимагає стабільного електроживлення. Отже, для звичайної квартири в межах міста вибір найчастіше очевидний - однофазний стабілізатор.
У приватних будинках і заміських котеджах трифазний введення від мережі живлення більш поширений. У разі його наявності можна використовувати як один трифазний стабілізатор, так і три однофазних (окремий пристрій на кожну живильну фазу). Варіант з трьома незалежними стабілізаторами дозволить індивідуально підібрати і налаштувати прилад для кожної фази, враховуючи споживану від неї потужність і особливості підключеної до неї навантаження. Крім того, система з трьох стабілізаторів більш стійка до неполадок, так як виникнення збою на одній з фаз чи не позначиться на функціонуванні двох інших. Варто відзначити, що і сумарна вартість трьох однофазних стабілізаторів зазвичай менше, ніж одного - трифазного.
Головним мінусом вищерозглянутого варіанту є неможливість підключення потужних трифазних споживачів. Тому трифазний стабілізатор необхідний при наявності навіть одного працюючого від трьох фаз пристрою.
При підключенні однофазних навантажень до трифазної мережі (через окремі однофазні стабілізатори або через єдиний - трифазний) все електроприймачі слід рівномірно розподіляти між живлять фазами, інакше можливе виникнення в мережі несиметрії струмів і напруг, що негативно впливає на електрообладнання. Виключити подібне явище допоможуть стабілізатори топології «3 в 1», що мають трифазний вхід і однофазний вихід, що гарантує ідентичну навантаження на всі фази трифазної мережі при підключенні однофазного навантаження.
Потужність стабілізатора
Потужність стабілізатора залежить від його конструкції і визначає допустиму до підключення навантаження. Щоб визначити необхідне значення даного параметра, необхідно порахувати сумарне енергоспоживання всіх пристроїв, які планується одночасно живити від стабілізатора. Для цього достатньо скласти вказані в їх технічних паспортах показники споживаної потужності і додати до отриманого значення запас в 30%.
Слід звернути увагу на прилади, в складі яких присутній електродвигун. У побуті це, як правило, холодильник, пральна машина, кондиціонер, різний електроінструмент та насоси. Включення такого обладнання супроводжується виникненням високих пускових струмів, які обумовлюють короткочасний стрибок споживаної з мережі потужності, показники якої можуть перевищувати номінальну в кілька разів. Тому при обчисленні сумарного енергоспоживання навантаження, для кожного пристрою з електродвигуном необхідно використовувати не номінальне значення потужності, а граничне - пусковий (при відсутності даних про пусковому значенні - величину номінальної потужності, помножену на три).
Поширена помилка пов'язана з позначенням електричної потужності, яка для стабілізаторів зазвичай вказується в Вольт-Амперах (ВА), а для інших електроприладів - в Ватах (Вт). Покупці часто не звертають уваги на одиниці виміру, покладаючись тільки на чисельний показник. При цьому стабілізатор, що має вихідну потужність в 500 ВА, не буде відповідати навантаженні в 500 Вт.
Для підбору актуальної моделі стабілізатора необхідно потужність передбачуваного навантаження перевести з Ватт в Вольт-ампери, поділивши значення в Вт на коефіцієнт потужності - cos (φ). Величину cos (φ), відповідну певному пристрою, можна знайти в його технічних характеристиках або в інтернеті. При відсутності даних допустимо прийняти значення з типового інтервалу, що становить для звичних нам побутових електроприладів - 0,7-0,8 (для освітлювальної та нагрівальної техніки - 0,9-1).
Діапазон вхідної напруги стабілізатора
Цей параметр вимірюється в вольтах і визначає верхній і нижній поріг напруги, в межах якого стабілізатор функціонує і живить навантаження електроенергією заявленої якості.
У багатоквартирних будинках перепади напруги в мережі рідко перевищують 20% від номіналу - більшість сучасних стабілізаторів відповідають даним вимогам і легко справляються з подібними коливаннями.
У разі вибору пристрою для будинку, розташованого за межами міста, слід враховувати, що чим віддалені будова від великих населених пунктів, тим ширше амплітуда зустрічаються в ньому стрибків напруги. Для більшості котеджів потрібні моделі з межами вхідної напруги не менше 130-270 В, а в ряді випадків можуть знадобитися стабілізатори і з більш широким діапазоном.
Для придбання стабілізатора з діапазоном вхідної напруги, максимально відповідним коливанням в електромережі, необхідно виміряти фактичне напруга на місці майбутньої установки приладу. Заміри слід робити в різний час доби і в різні дні тижня (бажано у вихідні і в будні) - тільки так ви отримаєте найбільш повну картину мережевих відхилень. При відсутності навичок, що дозволяють провести необхідні вимірювання самостійно, рекомендуємо звернутися за допомогою до професійного електрика.
Важливо пам'ятати, що діапазон вхідної напруги у стабілізатора повинен бути ширше, ніж амплітуда реальних коливань в електромережі. Також варто відзначити, що всередині допустимого діапазону вхідної напруги присутні певні межі, які звуться робочим діапазоном. Вихід мережевих параметрів за межі робочого діапазону супроводжується зниженням вихідної потужності стабілізатора, що може викликати перевантаження пристрою навіть при номінальному навантаженні.
Точність стабілізації
Точність стабілізації або «похибка» стабілізатора в процентному відношенні вказує на величину можливого відхилення вихідної напруги пристрою від номінального значення.
Сучасні стабілізатори забезпечують точність в межах 10%. Залежить цей параметр, в першу чергу, від конструкції. Найвищою точністю володіють інверторні моделі, у яких даний показник складає 2%, що практично недоступно для напівпровідникових, релейних і електромеханічних стабілізаторів. Настільки висока точність необхідна для медичного, вимірювального або промислового обладнання.
У більшості застосовуваних в побуті електроприладів вимоги до якості електроживлення трохи нижче: вони стабільно функціонують при відхиленнях вхідної напруги і в 7%. Однак окремим пристроям все-таки потрібен більш високий показник точності - це техніка, роботою якої керує електроніка (автоматичні пральні машини, кондиціонери), а також аудіо- та відеоапаратура, де від якості вхідного електроживлення залежить чистота зображення і звуку.
Купуючи стабілізатор слід переконатися в тому, що його точність відповідає величині допустимих для навантаження відхилень напруги живлення. Якщо споживачів кілька і вони мають різні вимогами до точності вхідної напруги, то точність стабілізатора слід вибирати виходячи з самого вузького діапазону допустимих коливань.
Швидкодія стабілізатора
Ця характеристика вимірюється в мілісекундах і визначає час, який знадобиться пристрою, для того щоб нейтралізувати стрибок напруги і подати на вхід навантаження електроенергію з номінальними або найбільш близькими до номінальних параметрів.
Швидкодія - важливий показник рівня надається стабілізатором захисту. Чим вище швидкодія, тим нижче ризик пошкодження підключеного до приладу обладнання при перепадах напруги.
Максимальною швидкодією володіють інверторні стабілізатори, миттєво (за 0 мс) відпрацьовують будь-які мережеві обурення, що дозволяє використовувати дані апарати для захисту абсолютно будь-якого електроустаткування!
Принцип регулювання напруги стабілізатора
Принцип регулювання напруги визначає у стабілізатора форму вихідного сигналу.
Прилади з дискретним (ступінчастим) регулюванням не можуть генерувати ідеальну синусоїду, а саме така форма змінної напруги необхідна для коректного функціонування чутливої електроніки, наприклад - системи управління газового котла. Крім того, поетапне регулювання обумовлює розриви в електроживленні, неминуче виникають при перемиканні порогів стабілізації.
Електромеханічні стабілізатори відрізняються плавним регулюванням - форма їх вихідної напруги ближче до ідеальної синусоїди, ніж у електронних пристроїв. Однак електромеханічні моделі програють приладів з дискретним регулюванням в швидкості спрацьовування, якої іноді може не вистачити для забезпечення якісного захисту сучасного обладнання.
Найбільш плавне регулювання притаманне інверторним стабілізатором, тільки такі прилади гарантують вихідна напруга в формі ідеальної синусоїди і безразривное електроживлення навантаження в усьому допустимому діапазоні вхідної напруги.
Ознайомитися докладніше з модельним рядом інверторних стабілізаторів «Штиль» можна, перейшовши за посиланням:
Стабілізатори напруги «Штиль» інверторного типу .
Спосіб установки стабілізатора
Існує три способи установки стабілізатора - настінний (навісний), підлоговий і стієчний. Перший має на увазі розміщення на вертикальній площині (стіні), другий - на горизонтальній поверхні (стіл або підлогу), третій - в телекомунікаційному шафі або стійці. Виконання одних стабілізаторів допускає тільки якесь певне розміщення, інші більш універсальні - їх можна встановлювати різними способами.
Вибираючи стабілізатор, слід проаналізувати приміщення, в якому він буде експлуатуватися, і підібрати модель, спосіб установки якої дозволить помістити виріб з максимальною зручністю як для підключення навантаження, так і для обслуговування.
Важливо пам'ятати, що всі стабілізатори мають призначені для вентиляції отвори в бічних або нижніх стінках. Отже, при встановленні стабілізатора потрібно забезпечити зазор між зазначеними отворами і найближчій поверхнею (не менше 20 см). Крім того, не рекомендується встановлювати стабілізатор на вулиці або в холодних, неопалюваних приміщеннях, а також поблизу обігрівальних приладів і в місцях прямого падіння сонячних променів.
Габаритні розміри і вага стабілізатора
Габаритні розміри стабілізатора вибираються виходячи з наявності вільного простору на місці передбачуваної установки приладу. При розміщенні на підтримуючої конструкції (навісний полиці) необхідно упевнитися, що вага стабілізатора не перевищує значення навантаження, допустимої для цієї конструкції.
Слід розуміти, що зі збільшенням потужності стабілізатора зростають як його габаритні розміри, так і маса.
Засоби індикації й моніторингу стабілізатора
Невеликим побутовим стабілізаторів досить мати світлову індикацію для сигналізації про різні режими роботи і дисплей для відображення інформації про основні характеристики приладу.
Для більш потужних стабілізаторів, які зазвичай застосовуються в промисловості і обслуговуються професійними фахівцями, крім вищезгаданого необхідно також наявність підтримують різні канали зв'язку засобів дистанційного моніторингу.
Фотогалерея
